СТИСЛИЙ ЗМІСТ
Дія перша
Ніч перед Різдвом. Радісний передсвятковий настрій панує в селі; дівчата заходилися ворожити на судженого, хлопці збираються у ватаги на колядки, а тітоньки, як і ведеться з давніх-давен, зібралися поплескати трохи язиками, дати кожному раду-пораду. Та й для дядьків гарна година: можна добре повеселитися в корчмі, що й вирішили зробити Дяк, Чуб та Голова.
Весело на вулиці. Ось і Оксана з’являється. Бій-дівка! Хлопці так і пасуть її очима. Особливе захоплений Оксаною коваль Вакула. Він ледь гамує свої почуття до дівчини.
Вулицею проїжджає козацька депутація, яка поспішає до Петербурга, аби розповісти цариці про свої турботи.
Хата Чуба, його донька Оксана сидить біля дзеркала й милується вродою. Ба, й гарна ж вона! Заходить Вакула, готовий вкотре освідчитися дівчині в коханні. Гостра на язик Оксана кепкує з парубка. Гарний він хлопець, тільки чи здатний вгодити Оксані?! Щоб переконатися в цьому вона наказує Вакулі на доказ його щирого почуття подарувати їй черевички, у яких сама Цариця ходить!
Усіяне зірками нічне небо. Чорт вирішив допекти радісному в передчутті Різдва люду та й вкрасти молодий місяць. Не довго думаючи, таки зняв його з неба. І враз над селом запанувала моторошна темінь. Знівечені такою несподіваною пригодою Чуб, Дяк та Голова блукають вулицями. Чи то само собою, чи, може, за звичкою, ноги самі привели їх до хати Солохи, що тільки-тільки, добре повеселившись зі своїм давнім приятелем Чортом та політавши по небу, повернулася додому. Поява Голови перериває залицяння Чорта. Солоха злякано ховає свого приятеля до лантуха. Не встиг він вщипнути вдовичку, як знову стук. Це вже Дяк вирішив завітати до Солохи. Вдовиця ховає до лантуха і Голову. А тут уже й Чуб на порозі. Солоха ховає в третій лантух Дяка, а там і Чуба…
Знівечений забаганкою Оксани повертається додому Вакула. Побачивши у світлиці лантухи, виносить їх на вулицю. щоб відвезти збіжжя до млина.
Весела юрба парубків і дівчат забігає на подвір’я до Вакули. Побачивши гору лантухів, ватага вирішує подивитися, а що наколядував коваль. Очманілі від темряви і задухи, вискакують з лантухів Чуб, Дяк і Голова. Парубки та дівчата, гадаючи що то нечиста сила, кидаються врозтіч. Але Вакула схопив Чорта, який рвонув у небо. Коваль міцно тримав у руках нечестивого.
Як не просився нечистий, а не випустив його коваль із цупких рук. Лети до Петербурга, прямо до царського палацу! — наказує Вакула Чорту.
Дія друга
Здійнявся Вакула з чортом у небо; летять вони поміж зір… Усе далі й далі від них село, все ближче осяйний Петербург.
Розкішний, залитий сяйвом свічок палац Цариці. Хизуючись вишуканими камзолами й сукнями, коштовними оздобами, зібралися придворні на передріздвяний бал.
Серед придворних з’являються запорожці, які прибули до столиці.
Знать вітає Царицю, яка з’явилася на бал у супроводі Потьомкіна. Доходить черга вітати й козакам. Цариці упав на вічі коваль Вакула. Вона не проти залишити його в Петербурзі. Проте Вакула живе тільки мрією про повернення до України, до милої своєї Оксани.
Вакула просить Царицю подарувати йому черевички. Катерина ІІ здивована таким проханням. Довідавшись про забаганку коханої дівчини, вона дарує Вакулі золоті цареві черевички.
Коваль знову осідлав Чорта, щоб повернутися до рідного села.
Оксана тужить за милим і картає себе за недолугу забаганку, бо-де ж звичайному ковалю взяти царські черевички?!
Та ба! Ось Вакула. З радістю вручає він коханій випрохані в цариці черевички.
Ще й ніч не закінчилася, а трапилося химерне чудо в українському селі: козак Вакула встиг побувати в Петербурзі, повернутися назад і подарувати коханій дівчині золоті цареві черевички, саме тоді, коли народ радісно святкує Різдво Христове.
