За п’єсою Олени Ісаєвої «Я боюся кохання»
Вона: «Я все життя мріяла зустріти чоловіка, заради якого не шкода кинути все. Я останніх півтора роки, як нежива. І раптом я на тебе зреагувала. І от… злякалась. Це дуже боляче бути живою. Але я боюся, боюся, що закохаюсь, а нічого не вийде. А у мене більше немає сил на облом — тільки на щасливу любов сили є».
Він: «Їй здавалося, що я її розлюбив. Що у мене інші жінки. А я просто на роботі горів. А вона вирішила — все… Я ось тепер точно знаю, щоб одне одного не втратити, треба весь час розмовляти. Інакше це
Чоловіки та жінки — у кожного своя правда. Але в пошуках ідеального кохання можна ненароком почати торгувати своїми почуттями, мов дешевим
