Девіда Ґарретта обожнюють і жінки, і чоловіки. Його творчістю захоплюються мільйони. Він збирає аншлаги по всьому світу. Девід Ґарретт став відомий широкій публіці після феєричного виконання головної ролі у фільмі «Паганіні: Скрипаль диявола».
Музикант грає на скрипці Страдіварі (1716 р.), що належала американському скрипалю Адольфу Бушу.
У жовтні 2013 року вийшов фільм «Паганіні: Скрипаль диявола», в якому Ґарретт виконав роль Паганіні. Унікальний випадок в історії кіно, коли одна і та ж людина створює образ Паганіні — людини і скрипаля. Разом з Франком ван дер Хейденом він написав і аранжував саундтрек до цього фільму, включаючи арію «Ma Dove Sei», яку присвятив Андреа Бочеллі.
«Великі композитори в усі часи використовували в своїх творах уривки з найбільш популярних творів свого часу, і це зовсім не недолік, а гідність, — каже Гарретт.— Бах аранжував Вівальді, Моцарт — турецькі марші, Бетховен з метою захопити маси використовував відповідні виражальні засоби». Не дивно, що сам Ґарретт легко сплітає в єдину тканину, наприклад, Вівальді з групою U2, а Smooth Criminal Майкла Джексона — з «турецької» темою з 5-го скрипкового концерту Моцарта.
Девід Ґарретт любить та грає музику Моцарта та Мерилін Менсона, Баха та AC/DC, Шопена та Aerosmith, віртуозно виконує на своїй скрипці хіти Metallica та твори класиків.
Артист руйнує стереотипи, що гра на скрипці — це нудно, не модно і тільки для обраних. Девід Ґарретт грає для всіх, його ім’я занесене до книги Гіннеса, він носить рвані джинси та грає на скрипці за мільйон доларів. Він ставить нові рекорди і збирає мільйони переглядів на Youtube, він зачаровує своєю харизмою вимогливу манірну публіку та представників молодіжної аудиторії. Йому аплодують повні зали по всьому світу, а драйву, емоціям та пристрастям на його концертах можуть позаздрити імениті рок-зірки!
Артист виступить у Києві 16 грудня 2016 року та виконає хіти всесвітньо відомих рок і поп виконавців, музику з відомих кінофільмів, а також класичні твори.
За плечима Девіда Ґарретта 20-річна кар’єра скрипаля-віртуоза. Уже в 13 років він став наймолодшим музикантом, який уклав ексклюзивний контракт з Deutsche Grammophon. У квітні 1997 року у віці 16 років він виступив з Мюнхенським філармонічним оркестром під керуванням Зубіна Мети в Делі та Бомбеї на концертах, присвячених 50-річчю незалежності Індії. У числі його педагогів були Захар Брон, Ісаак Стерн, Іда Гендель. Про нього говорили: «Його потужна, захоплююча і експресивна гра просто приголомшувала. Всі, хто мав задоволення навчати його, визнавали його виняткову обдарованість і неймовірний талант».
Девід Ґарретт — видатний артист, який володіє блискучою технікою. Його мистецтво викликало схвалення великих майстрів. У той же час йому абсолютно неприйнятне наслідування відомих шляхів, тому він легко поєднує традиції та сучасність, безсмертну класику та наймодніші музичні напрямки.
Починаючи з 2007 року, з моменту виходу його першого альбому «Virtuoso», він поступово встановлює нові стандарти як на класичній сцені, так і при змішуванні стилів. У Німеччині він двічі удостоєний призу за випуск CD-бестселерів в області класичної музики: у 2010 р. «Classic Romance» («Романтична класика») за запис Скрипкового концерту Мендельсона, у 2011 р. — «Legacy» («Спадщина») за запис Скрипкового концерту Бетховена з Королівським філармонічним оркестром під керівництвом Іона Марина з каденціями Фріца Крейслера (на CD також записані декілька його п’єс).
«Legacy» мав неймовірний успіх: він увійшов в Media Control Charts під номером 6 (найвище місце, яке коли-небудь займав у Німеччині диск класичної музики). У чартах класичної музики цей альбом зайняв верхній рядок в Англії та в Німеччині. Крім того, у Німеччині він отримав статус «платинового диска».
Восени 2012 року вийшов альбом «Music», в якому записані рок і поп композиції, виконані в класичній манері.
У записі альбому «Caprice» (2014 г.) брали участь Андреа Бочеллі, Стів Морс і Ніколь Шерзінгер.
Останній альбом вийшов у 2015 році під назвою «Explosive».
Девід Ґарретт з величезним успіхом виступає по всьому світу як з класичним репертуаром, так і з програмами у своєму улюбленому стилі classical crossover. Йому аплодувала публіка в залах Берлінської філармонії та амстердамського Concertgebouw, франкфуртської Alte Oper і лейпцизького Gewandhausorchester, Рима і Відня, Базеля і Кельна, Лондона і Нью-Йорка, міст США, багатьох країн Європи і Азії, на фестивалях у Верб’є, Бад-Кіссінгені, Рейнгау, імені Енеску в Бухаресті…
