На Поліссі, у глушині нудьгує і нудиться далеко від столиці Іван Тимофійович. Багато таємниць зберігають поліські жителі, і одна з них про вигнанців — стару бабу Мануйлиху та її внучку Олесю, чаклунок, що живуть у лісі серед боліт. Зустріч Івана та Олесі випадкова, як, напевно, випадкові і самі почуття, що виникли між ними…
Це містична історія про те, як людину наздоганяє її минуле.
«В спектакле, несомненно, заметны трепетное отношение к взятому материалу, а также любовь к мистике и склонность к романтизации ее создателей… Это легкий, приятный нарратив, подкупающий своим милозвучным языком».
