«Для мене „Палата № 6“ — вистава про нерозуміння. Про те, як часто незвичне видається нами за відхилення від норми. Лікар, який знайшов найцікавішого співбесідника у житті в особі пацієнта-душевнохворого, сам сприймається оточуючими як божевільний. Витончена, інтелігента людина — він виходить за рамки звичного, „нормального“ кола спілкування та стає ізгоєм, оточеним лицемірною турботою. Турботою, що приховує бажання позбутися людини, яка дратує своєю незрозумілістю».
