Режисер-постановник — Валерія Демченко
Він — Анатоль Фон-Филандра
Вона — Катерина Варченко
Ця історія почнеться у величезному, чужому Йому місті, в ранні вересневі сутінки. Коли єдине, що хочеться зробити, стоячи на одному з прекрасних мостів Нью-Йорка, — це ступити вниз.
Але серед мільйонів людей, через гул запорошених вулиць і виблискуючі бродвейські вогні, Він, намагаючись порвати зі своїм минулим життям, знайде Її. І Вона відповість на дзвінок незнайомця, не знаючи, що їй належить врятувати його. Можливо навіть, на коротку мить Вони будуть щасливі.
Кажуть, зрідка Бог, зглянувшись над безліччю нещасних дурнів, створює для них одну таку Гитель… Щоб допомогти. Щоб показати хоча б одному циніку, що найголовніше слово на світі після слова «любити» — це…
Так, це одна з тих неймовірно простих історій про Кохання. Любові, схожою на мелодію в стилі джаз. Непередбачувану, невловиму і трохи сумну. І закінчиться вона задушливим ввечері в травні.
Але перетворяться Він і Вона з міста мостів — таке зрозуміле «Ми»?
